Збереження традицій та інновації у творчості Валентини Джуранюк

4 липня, 2014 | Розміщено в розділі Наукова діяльність | Прокоментуй!

Валентина Молинь
мистецтвознавець, старший викладач Косівського
інституту прикладного та декоративного мистецтва,
член Національної спілки художників України

Анотація. У статті простежуються особливості творчості сучасної майстрині гуцульської кераміки, члена Національної спілки художників України, Заслуженого майстра народної творчості України Валентини Іванівни Джуранюк. Упродовж активної творчої діяльності Валентина Джуранюк була учасником різноманітних виставок. Виробивши власний почерк декорування, створила сотні високомистецьких творів. Це декоративні тарелі, миски, вази, підсвічники, куманці й плесканці, розписані плитки, декоративні анімалістичні скульптури і столові набори.

Ключові слова: Валентина Джуранюк, гуцульська кераміка, традиція, майстриня, виставки, твори.

Валентина Молынь. Сохранение традицій и инноваций в творчестве Валентины Джуранюк.

Аннотация. В статье прослеживаются особенности творчества современной мастерицы гуцульской керамики, члена Национального союза художников Украины, Заслуженного мастера народного творчества Украины Валентины Ивановны Джуранюк. За годы активной творческой деятельности Валентина Джуранюк была участником различных выставок. Выработав собственный почерк декорирования, создала сотни высокохудожественных произведений. Это декоративные тарелки, миски, вазы, подсвечники, кувшины и плесканцы, расписанные плитки, декоративные анималистические скульптуры и столовые наборы.

Ключевые слова: Валентина Джуранюк, гуцульская керамика, традиция, мастерица, выставки, произведения.

Valentyna Molyn. Preservation of traditions and innovations in the creative work of Valentyna Dzhuranyuk.

Annotation. The author points out the peculiarities in creative work of a modern craftswoman of Hutsulian ceramics Valentyna Dzhuranyuk, member of the National Artists’ Union of Ukraine, Honored Master of Folk Creative Work in her article. During her active work Valentyna Dzhuranyuk participated in various exhibitions. Having established her own style, she created hundreds of highly artistic works. These are decorative plates, bowls, vases, candlesticks, jugs, pitchers, tiles, animalistic sculptures and tableware.

Key words: Valentyna Dzhuranyuk, Hutsulian ceramics, tradition, craftswoman, exhibitions, works.

Ім’я і творчість сучасної майстрині гуцульської кераміки, члена Національної спілки художників України Валентини Іванівни Джуранюк добре знані далеко за межами Гуцульщини. Адже твори майстрині неодноразово репрезентували традиційну косівську кераміку на багатьох всеукраїнських і закордонних мистецьких виставках.

За вагомий особистий внесок у розвиток декоративно-прикладного мистецтва України 2002 р. Валентині Джуранюк присвоєно почесне звання — Заслужений майстер народної творчості України.

Ознаменований щедрим ужинком на ниві творчості був для Валентини Іванівни ювілейний 2008 рік. У виставковій залі Косівської регіональної організації Національної спілки художників України експонувалася персональна виставка творів  Валентини Джуранюк. Цю виставку майстриня гуцульської кераміки приурочила потрійному ювілею –  від дня народження, закінчення училища і вступу у члени Спілки художників.

Народилася Валентина Джуранюк (Проданець) 31 травня 1948 р. у подільському селі Бабчинці, що в Могилів-Подільському районі Вінницької області. Після закінчення восьмого класу місцевої школи приїхала на навчання до Косова. Протягом навчання на відділі художньої кераміки у Косівському училищі прикладного мистецтва її викладачами з фаху були Василь Аронець, Михайло Кікоть, Григорій Колос, історію мистецтва викладав Олексій Соломченко.

Одразу після закінчення училища,  1968 року Валентина Іванівна як художник-майстер розпочала свою трудову діяльність у Косівських художньо-виробничих майстернях Художнього Фонду УРСР. З 1970 р. брала участь в обласних та республіканських виставках, а також у Міжнародному конкурсі художньої кераміки в Італії (1972). А починаючи з 1975 р., її твори експонуються на всіх республіканських, всесоюзних та низці міжнародних виставок декоративно-прикладного мистецтва.

Вже в рекомендації до вступу Валентини Джуранюк у члени Спілки художників (1978) відомий косівський мистецтвознавець Олексій  Соломченко вказував, що нею створена значна кількість мистецьких робіт різних жанрів – від побутової кераміки до скульптури малих форм. А Валентина Джуранюк належить до групи молодих косівських керамістів, які “відкрили нову сторінку в гуцульській кераміці, збагативши її новим змістом” [1 ,с.7].

Важливо підкреслити одну характерну і немаловажну  особливість упродовж творчої діяльності Валентини Джуранюк. Це робота за гончарним кругом. Якщо серед інших майстрів косівської кераміки, особливо родинних династій чи подружніх тандемів, помітний був поділ на майстрів, які виготовляли (виточували, формували) вироби на гончарному крузі, і майстринь, які розписували, то, зауважимо, що Валентина Джуранюк все життя самостійно формувала керамічні вироби, а потім їх декорувала розписом.  Спочатку формувала невеликі тарілочки та свічники, а згодом з легкістю давалися миски і тарелі (мал. 1). Розповідаючи про власне життя і творчість, майстриня з певністю говорить: “Мені однаково приємно і формувати вироби на гончарному колі, і розписувати їх. Звичайно, мені подобаються класичні народні форми нашої кераміки, до яких сама часто звертаюся, але виконую я їх по-своєму, інколи додаю якісь нові деталі. Щодо розпису, то тут використовую елементи з нашої традиційної косівської кераміки, яка має багату орнаментику рослинного, анімалістичного та сюжетного характеру… Зразком для мене завжди була творчість уславленого Олекси Бахматюка… Сюжетні композиції цього майстра і тепер викликають щире захоплення. Сміливість лінії, виразність малюнка, легкий гумор, вміння бачити навколо себе щось цікаве – ці риси характеризують Бахматюка, як неповторного, самобутнього митця” [ 2 , с.26].

Саме на основі вивчення традицій гуцульської кераміки, зокрема творчості корифея Олекси Бахматюка, на цьому міцному ґрунті поступово викристалізовується новий потужний пласт косівської кераміки другої половини ХХ ст. – творчість Валентини Джуранюк. Бездоганно володіючи матеріалом, добре знаючи технологічні особливості й виробивши власний почерк декорування, майстриня створила сотні високомистецьких творів. Це декоративні тарелі, миски, вази,  підсвічники, куманці й плесканці, розписані плитки, декоративні анімалістичні скульптури і столові набори. Традиційна косівська кераміка з авторським підписом Валентини Джуранюк представлена в музеях  Косова, Коломиї, Львова, Опішного, Пирогово, Києва,  Санкт-Петербурга та Москви, а також у приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Матеріали про творчість Валентини Джуранюк, нариси, оглядові статті виставок, а також авторські статті-розповіді про свою творчість опубліковані у багатьох періодичних виданнях, зокрема, на сторінках журналів  “Народне мистецтво” [1], “Україна”, “Дніпро” [3],  “Жовтень” [4], “Народна творчість та етнографія” [6; 7]. Досить тільки назвати авторитетні імена – Михайло Селівачов, Тамара Придатко, Роман Федорів, Володимир Качкан, Олексій Соломченко, Михайло Фіголь, Федір Гуцул, Петро Ганжа, які у своїх публікаціях висвітлювали особливості творчого  доробку В.Джуранюк.

Для ранніх творів майстрині характерні великі, ваговиті орнаментальні форми з легкою розмашистою лінією рисунка. Продумані композиції з рослинних мотивів виростали на мисках і тарелях, вазах і плитках. Найчастіше в композиції вводилися тюльпаноподібні квіти з міцними стеблами, а від них відходили завитки чи кучері. Характерними є вазонові схеми композицій розписів, що створюють замкнуті орнаментальні  композиції в крузі чи квадратній площині. Розпис Валентини Джуранюк напрочуд виразний і соковитий.

Індивідуальний почерк майстрині добре простежується і в більш складних розписах з уведенням анімалістичних мотивів. Тут зустрічаємо оленів і козликів, баранчиків і корівок, півників і різних птахів. Найчастіше автор полюбляє вводити попарні зображення анімалістичних мотивів. “На її мисках живуть і буяють квіти й трави, яких у природі нема; на її великих тарелях співають і цілуються павичі та інші “райські птахи”, яких у горах поза Косовом не здибаєш” [ 4 , с.121].

Про збереження кращих традицій і вагомий особистий внесок у розвиток сучасної косівської кераміки переконливо засвідчила  персональна виставка Валентини Джуранюк, на якій експонувалося більше 240 творів [5 ], виконаних за період 1997-2008 рр. Значну частину представлених робіт становили декоративні плитки з сюжетними та анімалістичними розписами. Різноманітністю розписів вирізнялися тарелі: орнаментальні, з введеними  анімалістичними мотивами і сюжетно-тематичні. Зокрема серед сюжетно-тематичних згадаємо таріль “Змієборець”, “Вояк на коні”, “Музики з дудою” (2005) і найновіші – “Музиканти”, “Танок” (2008). Позначені оригінальністю вирішення в матеріалі  розписані декоративні скульптури невеличких розмірів “Баранчик”, “Козлик” (2005), декоративний вазон “Баранчик” (2001), декоративний підсвічник “Птах” (2003) та свистунці “Пташки” (2001), виконані в теракоті.

Інколи в розписи “по-білому”, крім традиційних зеленого, жовтого і коричневого кольорів, Валентина Іванівна вводить і синій колір. Пригадаємо, що введення синьої кобальтової фарби було властиве для пістинського майстра Петра Кошака, а пізніше її також використовували майстри-керамісти з Кут. Вкраплення синього кольору характерне для найновіших робіт майстрині. Ще однією характерною особливістю розписів її  керамічних творів зрілого періоду є помітне здрібнення орнаментальних мотивів (мал. 2).  Певне ущільнення декорованої поверхні спостерігаємо у розписах декоративних плиток майстрині.

Впродовж багатолітньої активної творчої діяльності Валентина Джуранюк була учасником найрізноманітніших мистецьких виставок: обласних, республіканських, молодіжних, ювілейних. Брала участь у престижних Всеукраїнських художніх виставках у Центральному Будинку художника НСХУ в Києві, зокрема, “Мистецтво гуцульського краю” (1994), “Гуцульський дивосвіт” (1996), “Всеукраїнський Різдвяний салон” (щорічно, починаючи з 1997 р.), та Всеукраїнські “Великодні” виставки, які щороку організовуються в різних обласних центрах. Нові твори майстрині експонувались на Всеукраїнській виставці кераміки “Світ глиняного дива. Кераміка. Порцеляна. Фарфор.” (Київ, 2008) та Всеукраїнській виставці “Світ Божий як Великдень” (Дніпропетровськ, 2008), представляючи Косівську регіональну організацію Національної спілки художників України.

Тепер з віддалі прожитих років і набутого життєвого досвіду, Валентина Джуранюк з приємністю згадує дитячі та шкільні роки, що пройшли на Поділлі, і завдячує долі за щасливий випадок, який назавжди пов’язав з Карпатським краєм. У Косові сформувалася як художник,  впевнено торуючи свій неповторний творчий шлях. Образна мова Валентини Джуранюк свідчить про правильне сприйняття нею народної класики, тих основних засад і принципів, які склалися у кераміці Гуцульщини впродовж віків.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Джуранюк Валентина. Особова справа / Архів Косівської регіональної організації Національної спілки художників України.
  2. Джуранюк Валентина. У кольорах моїх Карпат // Народне мистецтво. –  2001. –  №3-4. – С.24-26.
  3. Гречанюк Сергій. Сто пелюсток і одна // Дніпро. – 1980. – №11. – С.125-131.
  4. Гуцул Федір. Дощ на її зілля // Жовтень. – 1978. – №1. – С. 120-130.
  5. Молинь Валентина. Ювілейний ужинок Валентини Джуранюк. – Гуцульський край. – 2008.  – № 41. –  9 жовтня. – С.8.
  6. Придатко Тамара. Тенденції розвитку сучасних художніх промислів // Народна творчість та етнографія. – 1977. – №5. – С.65.
  7. Селівачов Михайло. Декоративне мистецтво на виставці “Слава праці” // Народна творчість та етнографія. – 1976. – №3. – С.66.
Share

Написати коментар