Розвиток плакатної графіки Галичини в українському культурному просторі на початку ХХ сторіччя

3 серпня, 2014 | Розміщено в розділі Наукова діяльність | Прокоментуй!

Андрій АНДРЕЙКАНІЧ
старший викладач кафедри дизайну,
завідувач відділення графічного дизайну та
дизайну меблів КІПДМ ЛНАМ

РОЗВИТОК ПЛАКАТНОЇ ГРАФІКИ ГАЛИЧИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОРІЧЧЯ

Анотація. На початку ХХ ст. розвиток образотворчого мистецтва в Галичині  був тісно пов’язаний з європейським культурним процесом. Особливу роль у цьому процесі відігравали мистці графіки, які ставили собі за мету вивчення та популяризацію мистецької спадщини, влаштовуючи виставки сучасних художників, друкуючи результати наукових розвідок. Вивчення творчого доробку українських майстрів плакатної графіки дозволяє стверджувати, що в графічному мистецтві України на початку ХХ ст. існували яскраві прояви різноманітних художніх стилів і напрямів, характерних для культурного розвитку всієї Європи, зокрема авангардизму. Характерною тенденцією творчості митців української графіки цього періоду стає звернення  до історії українського мистецтва, використання народної орнаментики, створення українських шрифтів з національним забарвленням.
Ключові слова:  національно-культурний рух, модернізм,  художній напрям, національне мистецтво.

Андрей Андрейканич. Развитие плакатной графики Галичины в украинском культурном простаранстве в начале ХХ века.

Аннотация. В начале ХХ в. развитие изобразительного искусства в Галичине было тесно связано с европейским культурным процессом. Особую роль в этом процессе играли мастера графики, которые ставили своей целью изучение и популяризацию художественного наследия, устраивая выставки современных художников, печатая результаты научных исследований. Изучение творчества украинских мастеров плакатной графики позволяет утверждать, что в графическом искусстве Украины в начале ХХ в. существовали яркие проявления различных художественных стилей и направлений, характерных для культурного развития всей Европы, в частности авангардизма. Характерной тенденцией творчества художников украинской графики этого периода становится обращение к истории украинского искусства, использование народной орнаментики, создание украинских шрифтов с национальной окраской.

Ключевые слова: национально-культурное движение, модернизм, художественное направление, национальное искусство.

Andriy Andreykanich. Development of poster graphics of Halychyna in Ukrainian cultural sphere at the beginning of the XX-th century.

Annotation. At the beginning of the XX-th century the development of fine arts in Halychyna was closely connected with the European cultural process. Graphic artists played a special role in that process. Their goal was to study and promote art heritage, thus opening the exhibitions of modern painters and issuing the results of scientific investigations. Study of creative work of Ukrainian masters of poster graphics allows asserting that there were bright manifestations of various styles and trends of art in graphic art of Ukraine at the beginning of the XX-th century. They were characteristic of cultural development of the whole Europe, avant-garde in particular. Allusion to the history of Ukrainian art, use of folk ornamentation, and creation of Ukrainian types with national coloring become a characteristic tendency in creative work of the artists of Ukrainian graphics of the period.

Key words: national and cultural movement, modernism, trend of art, national art.

Графіка Галичини початку ХХ ст. являє собою цілісне, принципово нове явище в історії українського мистецтва, розвиток якого зумовлений активним національно-культурним рухом.  Журнальна, книжкова, плакатна, ужиткова та станкова графіка набуває небувалого розквіту в період означеної доби і демонструє поєднання загальноєвропейських мистецьких тенденцій та національних особливостей художнього процесу. Особливий інтерес до мистецтва графіки виник на початку ХХ ст. під впливом нового світогляду, в якому вагому роль відігравали ідеї стилю «модерн». Майстри, які сповідували в мистецтві ідеї цього стилю, ставилися до графіки, як до художньої галузі, що має багаті можливості пластичної мови, здатної  активізувати поступ до більшої умовності образних рішень. Важливим чинником розвитку графічного мистецтва, зокрема плаката, в Галичині на початку ХХ ст. був взаємозв’язок українського мистецтва з європейським. Цей зв’язок простежується через постійні контакти, виставки, особистісний творчий вплив тих майстрів, у яких вчилися українські художники. Упродовж 1910-1930-х рр. особливо плідними для розвитку української графіки були творчі зв’язки з мистецькими осередками Парижа, Варшави, Кракова, Відня, Праги, Загреба,  де художники здобували освіту, працювали, експонували свої твори, входили до різних мистецьких об’єднань [1].

Заснування Української академії мистецтв створило основу для становлення та розвитку нової української графічної школи. Художники, які викладали в УАМ, – Г. Нарбут, М. Бойчук, В. Кричевський – стали фундаторами тих напрямів та художніх шкіл, які знайшли своє вираження упродовж ХХ ст. Попри всі відмінності та нюанси творчих шляхів, для них характерне спільне підґрунтя.

Вони прагнули створити образ національного мистецтва, тому природним для їхньої творчості було звернення до культурної спадщини України минулих часів. Нове мистецтво містило переосмислені пам’ятки минулого, спостерігався процес взаємопроникнення двох середовищ – новітніх художніх течій і давніх традиційних мотивів та форм [2].

Графічне мистецтво Галичини початку ХХ ст. стає різноманітним і охоплює широкі сфери застосування. В цей період активно працюють художники-графіки нової генерації, залучаючи до співтворчості молоді мистецькі сили. Відбувається прискорення темпу процесів зростання різноманітності художніх явищ. В українській графіці, що створювалася в різних мистецьких осередках: у Львові, Івано-Франківську,  Дрогобичі, Кракові, виявляється принципова спорідненість на рівні художньої мови. Спільним для всіх осередків є прагнення майстрів графіки відкрити нові можливості художньо-образних рішень через опанування засобами нових мистецьких течій і використання національних традицій. Графічні твори галицьких  художників цього періоду активно експонувалися на мистецьких виставках в Україні та за кордоном.  В українському мистецтві цього періоду відобразилися різні загальноєвропейські течії – модерн, символізм, неопримітивізм, футуризм, кубізм, експресіонізм, конструктивізм, функціоналізм, реалізм, сюрреалізм,  Арт Деко, неокласика. У роботах окремих художників і в цілих мистецьких течіях нерідко спостерігається нашарування різних стильових напрямів.

На західноукраїнських  землях, де з упливами Нарбута зливались впливи нового західноєвропейського мистецтва, 1910 р. формується стилістика різних течій модернізму. Український мистецький авангард базувався на європейських зразках, не згубивши національних первин, родових прикмет: у ньому сліди селянського мистецтва, давньоукраїнської ікони, переосмислених у нових філософських підходах, і творив справді високе мистецтво [3]. Тому початок ХХ ст. становить  цілу епоху в мистецько-культурному житті Галичини. В цей період істинно ренесансного злету Україна показала, яке багатство талантів і обдарувань має наш народ.

Митці й науковці натхненно, наполегливо працювали у різних умовах – і колоніального існування, і в суворі, жорстокі часи лихоліть, і в перші – ще сприятливі для розбудови національної культури – пореволюційні роки; творили надзвичайно інтенсивно і плідно науку й мистецтво найвищого рівня. Тому таким вагомим став тогочасний вітчизняний доробок і такий значний його внесок у світову культуру. Складність єдиної картини розвитку української графіки виникає через поєднання явищ різного роду: співіснування різних стильових напрямів (академізму, модерну, символізму, авангардових течій), поєднання різних проявів культури – новітніх, традиційних, архаїчних. Загальна картина розвитку графіки Галичини демонструє безліч різних шляхів, у ній спостерігається співіснування різних напрямів,  що впливають одне на одного, але існують самодостатньо й паралельно. У мистецтві графіки першої половини ХХ ст. відчувається багатство можливостей її розвитку. Багатоваріантність, можливість вибору, різні темпи поширення напрямів сприяли динамічному й гнучкому розвиткові цього мистецтва [4].

Творчість українських художників-графіків, які працювали в жанрі плаката (П. Ковжуна, В. Баляса, С. Гординського, М. Жука, Н. Хасевича,  М. Левицького, В. Цимбала, П. Холодного – молодшого, В. Касіяна та ін.) незалежно від їх політичних поглядів,  дає підставу зазначити, що з кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. в Україні,  зокрема на Галичині, сформувалась одна з найпотужніших шкіл плаката в Європі, в основі якої лежали глибокі традиції українського народного та образотворчого мистецтва.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Белічко Ю. В. Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни. – К.: Мистецтво, 1980. – 183 с. іл. – (Нариси з історії укр. мистецтва).
  2. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Україні середини ХХ ст.; структурування, методологія, художні пропозиції. — Львів: — Українські технології, 2005. —528с., 742 іл.
  3. Лагутенко О.  Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006. — 240 с.
  4. Яців Р. М. Українське мистецтво ХХ ст.: Ідеї, явища, персоналії: Зб. ст. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2006. — 352 с.
  5. Лобановський Б.Б., Говдя П. І.  Українське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Мистецтво, 1989. – 206 с. іл. – (Нариси з історії укр. мистецтва).

6. Український аванґард 1910-1930 років: Альбом / Авт.-упоряд. Д.О. Горбачов. — К.: Мистецтво, 1996. — 400 с.

Share

Написати коментар