Сучасне сприйняття художньої Шевченкіани

19 січня, 2015 | Розміщено в розділі Новини | Прокоментуй!

У рамках завершального етапу святкувань 200-літнього ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка в актовій залі КІПДМ ЛНАМ 16 грудня 2014 року відбулося ознайомлення з художньою Шевченкіаною.

Тарасове серце усіх охопило
й веде на дорогу правдиву:
знедоленим браттям вирощує крила,
І Долю віщує щасливу…
Іван ОГІЄНКО.

В унісон із глибокими словами українського мовознавця, педагога, громадського і церковного діяча І.Огієнка у Косові пройшов захід «З Шевченком у серці та думках», на якому було означено поступ художньої Шевченкіани від середини XIX століття до наших днів.

Цікаво, що, осмислюючи ювілей Т. Шевченка, ми часто міркуємо над питанням, яке для багатьох має непроминальне значення: «У чому ж секрет його художнього таланту, і що саме з життя і творчості Кобзаря спонукає багатьох людей діяти, творити, відстоювати себе й національну гідність?». Відповідь на це питання і проста і надто складна. Адже Тарас Шевченко своєю життєвою позицією й місткою творчістю зачепив живий нерв національного буття, постав символом волі й одержимості духу, взірцем боротьби за люд наш український, за добро прийдешнього покоління.

Ці істини розкривали у своїх виступах студенти Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв Володимир Заграновський, Дарина Поліщук і Марія Данилюк. Про малодосліджені художницькі діалоги між Шевченком і його сучасниками (П. Куліш, А. Мульєрон, В. Штернберг, М. Степанов та ін.) глядачам вичерпно повідали Корнелія Ониськів та Мар’яна Жирна. Про художню Шевченкіану львівської мисткині Софії Караффи-Корбут розповіла неординарна Анна Обухова. З ретроспекцією художніх творів із ювілейного видання «Тарас Шевченко. Кобзар» київського видавництва «Глорія» ознайомили Владислава Лабачук, Діана Волощук та Марина Коваленко.

У фортепіанних переливах звучала декламація Ольги Стефанишин. На фоні Шевченкового малюнка «Богданова церква у Суботові» ще проникливіше зазвучали поетичні рядки з його містерії «Великий льох» («Три душі»), які читали Ольга Хемій та Вікторія Романчук.

Варто зауважити, що студенти, які брали участь у заході, й самі не лише гарно малюють, ліплять та різьблять, а ще й знімають короткометражні документальні фільми, грають на музичних інструментах, гарно співають, набувають майстерності у театральному гуртку, беруть участь у міжнародних конкурсах. Тому стає зрозуміло, чому їм на славу вдалося симбізувати літературно-критичний та музичний матеріал із слайдами репродукцій картин, які створювалися за мотивами життя і творів Шевченка.

У межах даної статті хочемо зауважити, що чимало фактологічного матеріалу було почерпнуто з книг на виставкових тематичних стелажах Косівської ЦРБ, упорядкованих працівниками бібліотечної ниви. Цінні поради звучали від українського філолога М.М.Мартинюк, кандидата мистецтвознавства В.Д.Молинь, директора Косівського училища В.В.Ходана, члена національної спілки письменників, викладача української літератури І.І.Бойчука. Підтримав організаторів і досвідчений працівник закладу М.А.Рудий. А святочність сцени підтверджувалась величним гобеленом із портретом Кобзаря роботи славної краянки Дарії Приймак.

Директор КІПДМ ЛНАМ, заслужений діяч мистецтв С.Л.Мартинюк, звертаючись до аудиторії, слушно підсумував, що до образу Шевченка та до його пророчої книги «Кобзар» зверталися та звертаються сотні художників, десятки скульпторів, що мовою образотворчого мистецтва передають думи, почуття, незламність його духу наступним поколінням. «Актуальність вивчення художньої Шевченкіани, — на думку керівника, — очевидна, а проведення такого роду заходів у навчальному закладі має важливе пізнавальне значення».

У програму заходу було включено і музичні номери, зокрема «Садок вишневий коло хати» ніжно і чаруюче прозвучав у виконанні тріо Анни Богдан, Марії Глиняйлюк та Інни Шевченко. Чарівних дівчат згодом підтримали інструментальною музикою титулований дует «Браво». Завершився захід розлогим заспівом Шевченкової балади «Реве та стогне Дніпр широкий…», в урочистих і водночас ніжних акордах якої бриніла впевненість у тому, що український народ має для кого жити на цій землі, і має що дати людській цивілізації.

Н.П.Васильченко-Каверіна, М.О.Макар,
викладачі української мови.

Share

Написати коментар