Архіви за лютого, 2017

Презентація книги

Вівторок, лютого 21, 2017

В актовій залі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв відбулася презентація книги «Історія відділу художньої обробки дерева» (Косів, 2017), підготовленої до друку викладачами інституту Йосипом Приймаком, Степаном Стефураком і Дмитром Приймаком.

З вступним словом до присутніх звернулася директор КІПДМ ЛНАМ Галина Юрчишин. Автори презентованого видання, — доценти кафедри ПДМ Йосип Приймак і Степан Стефурак розповіли про багатолітню працю над збором фактологічного матеріалу та його опрацюванням, структуру та зміст книги, у якій простежено історію художньої обробки дерева у Косівській мистецькій школі, починаючи з витоків і завершуючи сучасним етапом.

Спогадами поділилися запрошені випускники відділу — Володимир Тутуруш (1944 року вступив на навчання на різьбярсько-столярське відділення училища) та Кирило Кіящук (випускник відділу художнього дерева 1956 року, а згодом — до 1979 року — працював завідувачем майстернями відділу). (більше…)

«Дід» уже дід (до 60-річного ювілею Василя Бовича)

Середа, лютого 8, 2017

Під’їжджаєш до Косова зі сторони Рожнова — та й не дуже віриш, що Косів має гордий статус гірського населеного пункту. Косів зі сторони Рожнова — долішній, а зі сторони Города — горішній. Це так, ніби з рівнини береш старт у гори.

Я в Косові, то й мушу той статус відчути. Лежить мій шлях по вулиці Павлика, вверх під гору Сопку. Вулиця в’ється поміж горбами до колишнього осідку нашого знаного земляка Михайла Павлика. Звертаю на стежку ліворуч, та й впоперек, через лісок, людськими городами, давніми садами виходжу на «осіки» (так місцеві жителі називають цю територію). В око впадає прибрана господарка, здалеку (по рівно вистриженій грабині навколо оселі) видно, що там живе ґазда. Серед навколишніх нестримних опуклих ліній гір та долин то є маленьке диво.

Підходжу ближче, стукаю у двері. На стукіт виходить худорлявий чоловік з посивілим волоссям, глибоким приємним поглядом та гостинно запрошує до оселі. Це Василь Бович, у мистецьких колах знаний під псевдо «Дід». То зараз він уже дід, а це почесне ймення отримав ще багато років тому за свій по-старечому виважений, глибинний аналіз навколишніх подій. І то є поважний статус «Діда!», шанованого чоловіка, який прожив життя і може дати точну оцінку подіям, по-філософськи оцінити стан речей. Схиляю голову перед його життєвою мудрістю. Коротко охарактеризувати особистість Василя можна трьома словами: митець, дослідник, громадський діяч. (більше…)