Розділ ‘Викладацький склад’

Між небом і землею

Вівторок, січня 10, 2017

Всім нам відома євангельська притча про таланти, які господар, вирушаючи в далекий край, роздав своїм слугам. А повернувшись, спитав у кожного, як вони розпорядилися його дарами. І з кожним розрахувався по справедливості: за працю винагородив, за лінивство покарав.

Сьогодні хочу згадати про талановитого митця, заслуженого художника України, викладача Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Степана Бзунька та одну з його найвизначніших робіт — іконостас церкви Успіння Пресвятої Богородиці в селі Старому Косові.

Різні події випали на долю цієї святині. Парафіянка церкви, моя бабуся, світлої пам’яті Олена Ковалюк, часто згадувала про те, як у далекому 1944 році, 27-го серпня, якраз напередодні храмового свята Успіння Пресвятої Богородиці, внаслідок артилерійського пострілу горіла Старокосівська церква, і яка то була страшна трагедія. До приходу в наш край «радянських визволителів» церква для косівчан була всім, супроводжувала їх від народження і до смерті. Втрата святині була дуже суттєвою, у свідомості людей вона прирівнювалась до голоду 1946–1947 років. (більше…)

Наталії Якимишин (Молотковій) — 60!

Неділя, липня 24, 2016

Фахова декоративна кераміка вражає сьогодні здатністю синтезувати виражальні засоби багатьох видів мистецтва, оперувати різноманітними формами. Одначе нерідко проявляється і тенденція до втрати специфіки матеріалу, тонке відчуття і розуміння якого є необхідним чинником у роботі художника декоративно-ужиткового мистецтва. Та чимало косівчан-керамістів постійно звертається до споконвічних джерел — невичерпної скарбниці народних традицій. До таких належить Наталія Якимишин (Молоткова), яка більш як сорок років присвятила косівській кераміці, створюючи барвисті візерунки на різноманітних гончарних формах.

Наталія з’явилася на Божий світ 14 липня 1956 року в родині Марії Камінської і Василя Якимишина. Вони проживали у той час у с. Бубнівка Харцизького району, що на Донеччині. Дитинство і юні роки пройшли у с. Микитинцях нашого району — в родині дідуся Івана та бабусі Анни Камінських. Вони зуміли прищепити дівчинці любов і пошану до праці. З глибокою вдячністю Наталя берегла і пронесла крізь своє життя побут і звичаї цієї родини.

Успішнр закінчила Микитинецьку восьмирічну школу в 1971 році і вступила до Косівського технікуму народних художніх промислів (тепер — КІПДМ ЛНАМ). Мудрі викладачі-наставники сформували її світогляд і фахові навички. З добром і шаною згадує Наталія Василівна Г.Колоса, К.Сусак, І.Андрейканіча, І.Добринова, Е.Бієвського, які жертовно передавали знання і досвід студентам, навчали життєвої мудрості, фахово зорієнтовували всіх допитливих і здібних. (більше…)

Слово про колегу, художника, викладача (з нагоди 50-ліття Василя Перегінця)

Неділя, травня 22, 2016

Художник і педагог, завідувач відділу монументально-декоративного живопису кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін КІПДМ ЛНАМ, голова первинної профспілкової організації інституту — Василь Іванович Перегінець відсвяткував свій 50-літній ювілей.

Народився Василь Перегінець 12 травня 1966 року в селі Новиця Калуського району. Навчався у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В.І.Касіяна, на відділі художньої кераміки (1982–1986). Згодом здобув кваліфікацію художника декоративно-прикладного мистецтва за спеціальністю «художня кераміка» у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв), захистив дипломну роботу «Модульна пластика для сучасного інтер’єру» (1995).

З 1995 року Василь Перегінець працює викладачем у нашому навчальному закладі. Спочатку — як викладач рисунка й живопису Косівського коледжу прикладного та декоративного мистецтва, на відділі художнього розпису; з 1996 року — завідувач відділу художнього розпису Косівського коледжу. (більше…)

Талановита, благородна і скромна

Неділя, лютого 7, 2016

29 березня 1949 року у селі Космачі, в родині Гафії і Дмитра Коб’юків, з’явилася друга донечка — Настунька. «Анастасіє, Настенько, Настунько», — наспівувала Гафія, гойдаючи немовлятко в дубовій колисочці, молила Господа про благодатну долю для маленької доньки. Голубили трьох своїх доньок Коб’юки, привчали до праці, прищеплювали святу любов до рідного краю.

Анастасія закінчила 9 класів Космацької середньої школи в 1964 році. Того ж року склала вступні іспити й була зарахована на навчання до Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва. Була здібною, цілеспрямованою і серйозною ученицею. У 1968 році завершила навчання і одразу пішла працювати в керамічний цех Косівських виробничо-художніх майстерень. Цілий рік трудилася і одночасно готувалася до вступу у вищий навчальний заклад. 1969 року вступила до Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер ЛНАМ) — на факультет декоративно-прикладного мистецтва. Якісна фахова підготовка в інституті та мистецько-культурне середовище Львова сформували творчу особистість Анастасії. Завжди з повагою і вдячністю згадувала вона З.Флінту, К.Звіринського, Л.Медвідя — яскравих педагогів-митців, які вплинули на свідомість багатьох поколінь молодих художників і визначили їх спрямування у майбутньому житті і творчості. (більше…)

Гуцульський килиме, як живеш?

Неділя, січня 17, 2016

Гуцульщина — один із найбагатших регіонів України на народні таланти і художні промисли. Найяскравішим видом народного мистецтва є гуцульський килим із його розмаїттям орнаментів, веселкових барв.

Цей барвистий витвір карпатських умільців — завжди бажаний атрибут інтер’єрів гуцульської хати, і не тільки. Він увібрав у себе красу карпатської природи, ритм гуцульських танців, мелодії співанок, колядок і щедрівок. Поетична душа народних умільців долучила до його палітри ніжні мотиви писанок, вишивки та кераміки, зробила його справжнім шедевром.

Був час, коли косівські підприємства, починаючи з артілі імені Т.Г.Шевченка, пізніше — фабрика «Гуцульщина», ВХО «Гуцульщина», художньо-виробничий комбінат (ХВК) при Спілці художників України, — продукували сотні килимів за місяць. Вони розходилися по великій території колишнього Союзу, потрапляли навіть в Австралію, яка оплачувала за них цінними матеріалами для різьблених виробів (перламутр), а також купували їх інші країни. Над розробкою нових зразків працювали члени творчої групи: Степан Повшук, Люся Василович, Марія Дзюбей, Марія Балагурак, копіювальниця Ганна Атаманюк. (більше…)