У Косівському інституті відкрито нову спеціальність

7 квітня, 2017

Цього року Косівська мистецька школа відзначає 135 років від часу заснування. Упродовж своєї діяльності навчальний заклад пройшов різноманітні трансформації. Сьогодні це відома на всю Україну та за її межами унікальна вища школа декоративно-ужиткового мистецтва, заснована на традиціях народних промислів Гуцульщини.

Невпинний розвиток навчального закладу забезпечує низка чинників. По-перше — це вимоги до якісного складу науково-педагогічних працівників: в інституті працюють дванадцять кандидатів наук, доцентів; шість кандидатів наук; два доценти; два професори; два заслужених художники України; два народних художники України; заслужений архітектор України; десять членів Національної спілки художників України; п’ять членів Спілки дизайнерів України; два народних майстри України. Читати далі »

Презентація книги

21 лютого, 2017

В актовій залі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв відбулася презентація книги «Історія відділу художньої обробки дерева» (Косів, 2017), підготовленої до друку викладачами інституту Йосипом Приймаком, Степаном Стефураком і Дмитром Приймаком.

З вступним словом до присутніх звернулася директор КІПДМ ЛНАМ Галина Юрчишин. Автори презентованого видання, — доценти кафедри ПДМ Йосип Приймак і Степан Стефурак розповіли про багатолітню працю над збором фактологічного матеріалу та його опрацюванням, структуру та зміст книги, у якій простежено історію художньої обробки дерева у Косівській мистецькій школі, починаючи з витоків і завершуючи сучасним етапом.

Спогадами поділилися запрошені випускники відділу — Володимир Тутуруш (1944 року вступив на навчання на різьбярсько-столярське відділення училища) та Кирило Кіящук (випускник відділу художнього дерева 1956 року, а згодом — до 1979 року — працював завідувачем майстернями відділу). Читати далі »

«Дід» уже дід (до 60-річного ювілею Василя Бовича)

8 лютого, 2017

Під’їжджаєш до Косова зі сторони Рожнова — та й не дуже віриш, що Косів має гордий статус гірського населеного пункту. Косів зі сторони Рожнова — долішній, а зі сторони Города — горішній. Це так, ніби з рівнини береш старт у гори.

Я в Косові, то й мушу той статус відчути. Лежить мій шлях по вулиці Павлика, вверх під гору Сопку. Вулиця в’ється поміж горбами до колишнього осідку нашого знаного земляка Михайла Павлика. Звертаю на стежку ліворуч, та й впоперек, через лісок, людськими городами, давніми садами виходжу на «осіки» (так місцеві жителі називають цю територію). В око впадає прибрана господарка, здалеку (по рівно вистриженій грабині навколо оселі) видно, що там живе ґазда. Серед навколишніх нестримних опуклих ліній гір та долин то є маленьке диво.

Підходжу ближче, стукаю у двері. На стукіт виходить худорлявий чоловік з посивілим волоссям, глибоким приємним поглядом та гостинно запрошує до оселі. Це Василь Бович, у мистецьких колах знаний під псевдо «Дід». То зараз він уже дід, а це почесне ймення отримав ще багато років тому за свій по-старечому виважений, глибинний аналіз навколишніх подій. І то є поважний статус «Діда!», шанованого чоловіка, який прожив життя і може дати точну оцінку подіям, по-філософськи оцінити стан речей. Схиляю голову перед його життєвою мудрістю. Коротко охарактеризувати особистість Василя можна трьома словами: митець, дослідник, громадський діяч. Читати далі »

Між небом і землею

10 січня, 2017

Всім нам відома євангельська притча про таланти, які господар, вирушаючи в далекий край, роздав своїм слугам. А повернувшись, спитав у кожного, як вони розпорядилися його дарами. І з кожним розрахувався по справедливості: за працю винагородив, за лінивство покарав.

Сьогодні хочу згадати про талановитого митця, заслуженого художника України, викладача Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Степана Бзунька та одну з його найвизначніших робіт — іконостас церкви Успіння Пресвятої Богородиці в селі Старому Косові.

Різні події випали на долю цієї святині. Парафіянка церкви, моя бабуся, світлої пам’яті Олена Ковалюк, часто згадувала про те, як у далекому 1944 році, 27-го серпня, якраз напередодні храмового свята Успіння Пресвятої Богородиці, внаслідок артилерійського пострілу горіла Старокосівська церква, і яка то була страшна трагедія. До приходу в наш край «радянських визволителів» церква для косівчан була всім, супроводжувала їх від народження і до смерті. Втрата святині була дуже суттєвою, у свідомості людей вона прирівнювалась до голоду 1946–1947 років. Читати далі »

Театральний вечір

29 грудня, 2016

У передсвяткові дні в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини відвідувачі долучилися до театрального мистецтва.

27 грудня відбулася вистава за твором  Івана Франка «Украдене щастя». Ролі виконували учасники студентського драматичного гуртка Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ під керівництвом Галини Мельничук .  За жанром постановка «Украдене щастя» — соціально-психологічна драма, сюжет якої являє собою традиційний «любовний трикутник»: Михайло Гурман — Анна — Микола Задорожний.  В основі п’єси Франка лежить народна «Пісня про шандаря». Вона відрізнялася трагічним розв’язанням конфлікту, виразною індивідуалізацією героїв та  яскраво вираженим прагненням до справедливої свободи селян.

Вистава була неймовірно чуттєвою, розважальною та психологічною водночас. Глядачі захоплено слідкували за грою молодих акторів. Всі присутні отримали гарний настрій та позитивні емоції від перегляду.

Лідія Палій